Назва: Хелоуін
Автор: Ingvar
Рейтинг: G
Категорія: Гет
Пейринг: СС/ЛЕ
Жанр: Драма,АУ
Розмір: міні(точніше-мікро)
Disclaimer: Всі права належать Ро.
Від автора: Коротенька замалювка про Принца.
Попередження:АУ: Снейп не повідомляє Лордові пророцтво. Їх зраджує Пітер.
 

=Пролог=
Всі раділи й святкували Хелоуін. Весь замок Гогвортс шумів та гуляв. І тільки одна людина не відчувала радості. Цей день був для неї чорним...

Снейп зникав щороку в цей день. Зникав зранку, а наступного дня був ще похмурішим та злішим. І ніхто з учнів не здогадувався чому. Ніхто...

Щоразу він клав на ЇЇ могилу квіти і весь день стояв на вітрові,біля неї...
"Клятий Поттер...куди ти завів ЇЇ ?! Навіщо?! Навіщо поклався на друзів, що вони захистять ЇЇ? Навіщо?!....
Навіщо жити , якщо ЇЇ немає... Навіщо..."
Пітер був мертвий,Северус задушив його власними руками, до цього катуючи до напівсмерті...
Він розумів,що це ЇЇне поверне, але він помстився за неї...
"Вона мертва, мертва..."

В такі хвилини Принцові думалося про смерть...І лише клятва, дана сама собі стримувала його...
"Але якого Лорда він схожий на нього?! Навіщо??? О, Мерлін...навіщо?! Але в нього ЇЇ очі..."

  Я би міг з тобою бути,
  Я би не міг пpо все забути,

  Я би міг тебя любити...
  Як жаль, що це не гра...


А наступного ранку бачити ЇЇ очі він не міг...це було сильніше нього...
"О, Мерліне, навіщо так жорстоко?!"
І він зривався...Заспокійливе на нього вже давно не діяло...
=Розділ 1=
1листопада 1996 р., 20.00
Гаррі йшов позаду Снейпа. І треба було ж так влипнути! Тримав би язика за зубами на уроці та і все!
"Ви бездарність, містер Поттер. На відміну від Вашої матері. Певно це від батька..."
До чого він згадав про маму? А як від нього тхне вогневіскі! Точно сьогодні будуть неприємності...
-Заходьте, Поттер,заходьте.
Снейп з недобрим, навідь злорадісним виразом обличчя відкрив двері.
-Зараз восьма. Ви будете сортувати ці записи містера Філча,-професор вказав на шафу,-доти,доки не закінчете.Зрозуміло? Зараз візьмете з полиці документи й почнете.
Гарі лише кивнув головою. Северус відкрив шафу, як раптом звідти випала...
...мертва Ліліан Еванс.
-Лілі,НІ!
Поттер ошаліло дивився то на професора, то на тіло матері.
-Лілі...
"Але ж мама мертва! Що це?"
-Професоре, це ховчик!
Та він не чув. Зіллєвар схилився над тілом та плакав і повторяв "Лілі!"
Гаррі відштовхнув вчителя та став перед ховчиком. Місіс Поттер відразу перетворилася на дементора.
-Експекто Патронум!
Як завжди, дементор згинув...
-Професоре,професоре! Ви мене чуєте?-студент тряс Снейпа за плечі та той не чув.
-Професоре!
Після кількох ляпасів погляд професора став сфокусований.
-Ви в нормі?
-П-о-т-т-т-е-р-р-е...Якщо хтось дізнається про те що Ви тут бачили...
-Ніхто не дізнається. Професоре...Ви...Ви любили її?
-Любив, чорт тебе забери!Любив...
Гаррі розумів,що як би професор не був п"яний, то зараз би все було б інакше...
-Любив...Йдіть до себе у вітальню. Покарання скасовано...Але якщо, хтось дізнається...
-Можу поклястися,що ні...
-Один вже клявся у дружбі і де вона тепер?!

*
Гаррі сидів у вітатальні і, дивлячись на танець вогню у каміні, думав...
"Тому він мене й ненавидів... Бо я схожий на батька, а очі від мами...Очі-дзеркало душі - згадався крилатий вираз. Тому й не навидить...."
Тієї ночі Гаррі довго сидів у вітальні і думав. І вирішив поговорити з Снейпом. Завтра Захист...
З такими думками він і заснув.
*
Наступного дня, ввечері, Гаррі, з твердим наміром поговорити йшов до Снейпа. Той сидів в своєму кабінеті за столом.
-Що ви хотіли Поттере?
-Поговорити. Про те що сталося вчора.
-Нема прощо нам говорити!
-Ви любили мою маму. Чому ж ви...
-Не з нею? Ваш чортів батько випередив...- "Схоже він сьогодні знову п"яний"-а все через ту образу...

-"Мені не потрібна допомога задрипаної бруднокровки! Лілі закліпала очима.
-Прекрасно, — холодно озвалася вона. — Надалі я тебе не рятуватиму. І не забудь випрати труси, Слинявусе.

-Слинько, ще раз побачу,що Еванс через тебе плаче...Я тебе...
-Що, Поттере?! Петрифікус Тоталус!

-Лілі,вибач! Вибач, будь-ласка!
-Не потрібні мені твої вибачення, Сев. Я для тебе "задрипана бруднокровка". Навіщо передімною вибачатися?
-Лілі, вибач. Я тебе люблю, Лілі!
-Та ти що? Справді? Любиш бруднокровку? Йди до себе у вітальню, Сев. Йди!"

-Професоре...чому ви не можете забути старі образи? Чому?
-Забути...ЙДІТЬ ГЕТЬ, ПОТТЕРЕ!!!

=Розділ 2=
2 листопада 1996р
Похмура кімната, ледь освітлена факелами. Камін не горів. У цьому підземеллі, біля столу, у кріслі сидів чоловік у чорній мантії. Він дивився на холодний камін. Обличчя не видавало ні його думок,ні емоцій.
"А що тут дивного?"-скаже Вам будь-який студент Гогвортсу-"Це ж Снейп!"
Так, це був Северус.
"Вогневіскі-це не вихід. А це повинно спрацювати."-думав він,читаючи пергамент-"Так,пропорції вірні.Спрацює. Чудове зілля. Напишу,що саме забути, вип"ю,прочитаю це і все! А потім надішлю в Гільдію Зіллєварів рецепт. І все!"
Дивно? А що робити,якщо навіть у вісні йому не було спокою: у сон приходила Лілі. Після слів: "Я не твоя!" Снейп прокидався...
***
"Останній інградієнт знайду і все! Де ж мій каталог? Ага,ось! Так...у 8 сховищі, 4 шафа,2 полиця"
Професор йшов підземеллямдо сховища. Кілька помахів паличкою і двері відчинилися.
"Тепер 4 шафа. перша,друга, п"ята...п"ята? Оце Слизоріг напланував! Десь тут має бути план...Ага,наліво...
Раптом з-за шафи №7 вийшла Лілі.
-Петрифікус Тоталус!-Снейп впав на підлогу.
"Фініте!"
Нічого не вийшло
"Нуж-бо сконцентруйся!
"Фініте!"
Той самий результат.
"Редикулюс! Та що ж це зі мною?!"
-Слинько...Ти шпигун Дамблдора...Лорд нагородить мене за тебе...
З цими словами вона закочувала рукав на передпліччі. Там був знак Вольдеморта...
"Це лише ховчик! Редикулюс! Редикулюс!"
-Він дозволив мені самій покарати тебе. Круціо!
Тіло Снейпа не порухнулось, лише очі відображали біль. Біль душі.

*за кілька метрів від сховища*

-Що, моя люба місіс Норіс,Хтось шастає тут? Можливо, хтось хоче пограбувати пана Снейпа? Ходи поглянь.
Та кішка нявкнувши побігла в інший бік. (Вона,що несповна розуму,чи що? Хтозна, який пес там сидить?)
-Нікого, кажеш? Ну ходімо звідси.

***
3 листопада 1996р. 9.00

МакГонагл спішила до директора. На обличчі був вираз крайньої стурбованості. Чому? Ну нехай Філч може днями й ночами бродити десь по замкові,але Снейп зник?! Це нонсенс. Ну нехай на Хелоуін щороку, але директор каже, що в нього поважна причина. Та цього разу він нікого не попередив!
"Що тут непокоїтися?"-скажуть студенти. Але професор щось непокоїлась. Щось тут не так.
Всі свої підозри вона й повідомила Дамблдору.Він уважно вислухав і пішов до приладів,що стойли на столику біля стіни.
Аж потім повідомив:
-У підземеллях!

У вже знайомому нам сховищі №8 вони й знайшли Снейпа.
Він лежав на підлозі. Коли директор підійшов до нього у повітрі перед ним з"явилась якась тінь.
-Редикулюс!
-Що з ним, Альбусе?
-Кріціатус. Його стан гірший ніж у Лонгботтомів.
***
Опівдні Северуса забрали цілителі з Святого Мунго.
Дамблдор не зміг дізнатися який саме ховчик не зробив. У кишені професора він знайшов пергамент з фразою, яку зрозумів тільки він:
"Лілі Єванс - просто однокурсниця з Грифіндору"


===КІНЕЦЬ==